Містечко Врбнік, в яке ми навіть не планували їхати, але на острові Крк все так близько, а часу у нас було вдосталь, тому таки зазирнули.
Тим більше, що власники апартаментів сказали, що саме у Врбніку виробляється основна маса відомого кркського вина - Жлатини (Žlahtina). Цей сорт вина виробляється з однойменного винограду, який є ендеміком на Крку і нікуди з нього не вивозиться.
Отже, Врбнік. Містечко, яке подібно до Ластівчиного гнізда в Криму вмостилося на скелях п'ятдесят метрів понад морем. З одного боку до міста практично неможливо підступитися, море з силою б'ється о скелі, здалека видніється континент, горний масив Велебіт і місто Цріквениця.
В старе місто, як майже всюди в таких старовинних містечках, можна потрапити тільки пішки, тому ми паркуємося, ледве знайшовши місце (це при тому, що ще далеко не сезон, навіть паркинги в більшості міст все ще безкоштовні), і йдемо у старе місто. Треба сказати, що Врбнік дуже очевидно не туристичний, тому особливих табличок та пояснень там нема. Спочатку ми, звісно ж, вирушаємо не в той бік, бо дорога вглиб старого міста не виглядала дуже обіцяючою.
А потім почалися кам'яні джунглі. У мене склалося враження, що мешканцям Врбніка довгі сторіччя зарплатню видають у камені і бетоні, і вони його ліплять всюди, причому архітектурного таланту сильно бракує, тому ліплять як можуть. З цього виходить нагромадження сходів, сходинок, арок, закутків і інших можливих і неможливих додатків до криво споруджених будинків. Я побувала в багатьох хорватських містечках з вузенькими чудернацькими вуличками, але Врбнік - однозначний рекордсмен. Нижче побачите самі - я знаю, що інколи фото не передають того, що бачить око, але в цьому випадку все передано дуже чітко - от як хаотично "непонятно шо" виглядає на фото, так воно виглядало і у житті.
Я потім ще прочитала у довіднику, що Врбнік хвалиться найвузенькішою вуличкою в світі - автор довідника нею пройти не зміг. Я б не пройшла і поготів ) Може ми її навіть бачили, але я точно не зрозуміла б, що то вуличка.
Але, що цікаво - весь цей урбаністичний хаос ще має вулиці з назвами і номерами будинків! Як там можна шось знайти - я не розумію.
Судіть самі:
При цьому, як я написала вище - вони ще й будинки номерують, і ще й власники мають свої герби
Отут людина зробила арку нижче людського зросту, щоб собі на другий поверх добудувати коряві сходи, до яких впритул спускаються сходи іншого будинку. Ще, цікавий момент, ота дошка, що притулена до дверей праворуч - багато де таке бачила на Крку, але не знаю, для чого це робиться. Може щоб численні острівні коти не мітили двері?
Отак ці сходи виглядають анфас. Ще й двері є, а шо ви думали ))
Ще там була годинникова вежа, яка ховалася поміж іншими будинками і незрозуміло кому показувала час, бо щоб її побачити, треба ще дійти до цього закутку. (точніше НЕ показувала, бо годинник не працює)
Зате на ній рясно ростуть квіти
А потім ми раптом вийшли до моря. Вдалині на тому березі видніється Цріквениця - ми її проїжджатимемо дорогою назад.
Понад морем сиділи люди і пили Жлатину
Ми й собі прикупили пляшечку.
А ще там на шляху до Врбніка є дивне дерево, величезне і на вид дуже старе. Воно обкладене камінням, так що думаю, що якесь значення воно має. Але гугл про нього не знає. Завтра розпитаюся власників апартаментів.
Врбнік однозначно став хедлайнером нашої подорожі на Крк в цьому році. Але у мене ще є інших місць на Крку і не тільки, там красиво і душевно. Відроджуватиму блог, не перемикайте! :)
Тим більше, що власники апартаментів сказали, що саме у Врбніку виробляється основна маса відомого кркського вина - Жлатини (Žlahtina). Цей сорт вина виробляється з однойменного винограду, який є ендеміком на Крку і нікуди з нього не вивозиться.
Отже, Врбнік. Містечко, яке подібно до Ластівчиного гнізда в Криму вмостилося на скелях п'ятдесят метрів понад морем. З одного боку до міста практично неможливо підступитися, море з силою б'ється о скелі, здалека видніється континент, горний масив Велебіт і місто Цріквениця.
В старе місто, як майже всюди в таких старовинних містечках, можна потрапити тільки пішки, тому ми паркуємося, ледве знайшовши місце (це при тому, що ще далеко не сезон, навіть паркинги в більшості міст все ще безкоштовні), і йдемо у старе місто. Треба сказати, що Врбнік дуже очевидно не туристичний, тому особливих табличок та пояснень там нема. Спочатку ми, звісно ж, вирушаємо не в той бік, бо дорога вглиб старого міста не виглядала дуже обіцяючою.
А потім почалися кам'яні джунглі. У мене склалося враження, що мешканцям Врбніка довгі сторіччя зарплатню видають у камені і бетоні, і вони його ліплять всюди, причому архітектурного таланту сильно бракує, тому ліплять як можуть. З цього виходить нагромадження сходів, сходинок, арок, закутків і інших можливих і неможливих додатків до криво споруджених будинків. Я побувала в багатьох хорватських містечках з вузенькими чудернацькими вуличками, але Врбнік - однозначний рекордсмен. Нижче побачите самі - я знаю, що інколи фото не передають того, що бачить око, але в цьому випадку все передано дуже чітко - от як хаотично "непонятно шо" виглядає на фото, так воно виглядало і у житті.
Я потім ще прочитала у довіднику, що Врбнік хвалиться найвузенькішою вуличкою в світі - автор довідника нею пройти не зміг. Я б не пройшла і поготів ) Може ми її навіть бачили, але я точно не зрозуміла б, що то вуличка.
Але, що цікаво - весь цей урбаністичний хаос ще має вулиці з назвами і номерами будинків! Як там можна шось знайти - я не розумію.
Судіть самі:
При цьому, як я написала вище - вони ще й будинки номерують, і ще й власники мають свої герби
Отут людина зробила арку нижче людського зросту, щоб собі на другий поверх добудувати коряві сходи, до яких впритул спускаються сходи іншого будинку. Ще, цікавий момент, ота дошка, що притулена до дверей праворуч - багато де таке бачила на Крку, але не знаю, для чого це робиться. Може щоб численні острівні коти не мітили двері?
Отак ці сходи виглядають анфас. Ще й двері є, а шо ви думали ))
Ще там була годинникова вежа, яка ховалася поміж іншими будинками і незрозуміло кому показувала час, бо щоб її побачити, треба ще дійти до цього закутку. (точніше НЕ показувала, бо годинник не працює)
Зате на ній рясно ростуть квіти
А потім ми раптом вийшли до моря. Вдалині на тому березі видніється Цріквениця - ми її проїжджатимемо дорогою назад.
Понад морем сиділи люди і пили Жлатину
Ми й собі прикупили пляшечку.
А ще там на шляху до Врбніка є дивне дерево, величезне і на вид дуже старе. Воно обкладене камінням, так що думаю, що якесь значення воно має. Але гугл про нього не знає. Завтра розпитаюся власників апартаментів.
Врбнік однозначно став хедлайнером нашої подорожі на Крк в цьому році. Але у мене ще є інших місць на Крку і не тільки, там красиво і душевно. Відроджуватиму блог, не перемикайте! :)
No comments:
Post a Comment