Вдохновленная примером Лены , решила сделать пост про наши цены. На примере одного шоппинга. У меня как раз удачно закончились все базовые продукты, вплоть до соли :) Пока покупала, казалось, что столько всего, ого-го, а даже наш маленький столик целиком не заняли покупки. Впрочем, на 27 евро (479 грн) они все же потянули. Подробнее: Овощи/фрукты: Морковка  75 евроцентов кило (13.60 грн) Буряк - 90 евроцентов за кило (16.30 грн) Яблоки эти самые дорогущие, по 1,1 евро за кило (20 грн). Можно купить и за 40 евроцентов за кило, но я такие не могу есть, мне надо жутко твердые и сочные. Но для пирога, например, могут и дешевые покатить
 

 Молочка: Сметана 850 мл, 12% - 1,4 евро (24,5 грн) Сливки 500 мл, 10% - 1,28 евро (22.6 грн) Масло сливочное 200 гр - 1,20 евро (21.7 грн) Это самое дешевое масло на самом деле, не понимаю - почему. Производство - Бельгия. Вообще бельгийское и немецкое масло у нас почему-то дешевле, чем домашнее или хорватское. Сметана и сливки местные, производятся в Бихаче (да, на заводе Meggle). Ведерки от сметаны просто шикарны, их можно использовать буквально для всего потом. В этом году хочу их задекупажировать и использовать для цветов. Молоко мы все еще берем домашнее, прямо от коровы, так что не покупаем, и я даже не знаю, сколько оно стоит в магазине. Домашнее стоит 50 евроцентов литр (9.07 грн)  

 Мясо (вегетарианцам отойти от экранов :) Мясо мы покупаем в мясной лавке, но теперь они открыли свой отдел прямо в супермаркете, так что покупать у них стало еще удобнее. Фарш говяжий - 4.34 евро (77 грн) за кило. Фарш берем уже готовый, потому что они его сами мелят буквально при тебе их того же мяса, что у них продается, так что разницы нет. Как-то хотели взять мясо куском и смолоть дома, поговорили про это возле прилавка, пока зевали по сторонам, мясник нам его сам сфаршировал ))) Говорит, мол, ну вы же говорили - смолоть, смолоть... Тот случай, когда сервис слишком услужлив ) Телятина - два куска с костью, не знаю откуда, вроде бы лопатка - 5 евро (90.75 грн) за кило Говядина - один кусок с костью, тоже не знаю, какая часть, для борща брала - 3.32 евро (59 грн) за кило. Как видите, по цвету телятина и говядина мало отличаются, потому что на самом деле это так называемая "юнетина", очень молодая говядина, почти телятина.

Куриный паштет от того же производителя, что и мясо - это крупная очень сеть по всей Боснии, называется Bajra (Байра). Кстати, если кто-то из балканских любит паштет Аргета (он же самый дорогой тут), то вам будет интересно узнать, что эта компания купила рецепт аргетиного паштета, и теперь их паштет по вкусу - один в один (проверено на нашем племяннике, который кроме Аргеты ничего в рот не берет) Одна баночка - 48 евроцентов (8.60 грн)
 

 Тесто фило, у нас называется "юфка", буду делать мужу сырницу, 450 гр - 86 евроцентов (15.4 грн). В этой упаковке примерно с десяток листов размером со стандартный противень. Конкретно это тесто - хорватское, есть также масса местных производителей, но не было в магазине. Минеральная вода "Киселяк", местная, из источников под Сараево. Слева - обычная минералка, цена - 45 евроцентов (8.16 грн) за полтора литра Справа - минералка с легким привкусом кивано и лайма, хит прошлого лета на Балканах, 66 евроцентов (11.80 грн) за полтора литра
 
 Макароны я беру только Barilla, благо они у нас недорогие по сравнению с Украиной. Итальянские. Именно эти самые дешевые вообще, 500 грамм - 97 евроцентов (17 грн), есть и подороже. Листы для лазаньи этой фирмы где-то полтора евро стоят.
 Местные майонезы я есть не могу, вот нашла единственный нормальный (мне иногда лень делать его самой, поэтому через раз покупаю), 430 гр - 1,5 евро (26.7 грн) - да, цена майонеза просто поражает, ну может есть гарантия, что он не совсем искусственный ))) Страну производителя не знаю, наверное ж Германия.
 
 Соль местная. По-турецки "тузла" значит соль, соответственно, угадайте, в каком городе БиГ производят соль? И куда ездили наши чумаки за солью? Правильно, в/на Тузлу ))) 40 евроцентов (7.2 грн) за кило. Соль тут вся супермелкая и вся йодированная. Другой просто не найти. Не понимаю, зачем они на пачке пишут "мелкая", если другой все равно нет ))
 Сахар. Не знаю страну-производителя, судя по упаковке, это собственная марка супермаркета, а супермаркет местный. Цена - 56 евроцентов (10 грн) за кило, по-моему, в точности как в Украине. Это средняя цена, есть марки дороже.
 Кофе. Это черное пахучее золото Боснии. Не знаю, есть ли в БиГ дом, где нет кофе )) Цена на кофе очень разнится, мы обычно берем вот этот, он один из самых дорогих. Цена - 3.34 евро (59.4) за полкило. Откуда кофе - не знаю, вроде местное
 Подсолнечное масло. Рафинированное, естессно. Тут нет нерафинированного. Цена тоже разнится, я не имею преференций, беру первое попавшееся обычно. Все равно у него для меня только одна функция - подмазывать сковороду. Для салатов использую нерафинированные запасы из Украины или тыквенное. Цена этого - 1.05 евро (19 грн) за литр. Средняя цена. Масло наверняка венгерское, даже если на упаковке будет писаться другое, просто Венгрия - самая ближайшая страна, где растет достаточно подсолнечника ))
 Лимонная кислота. Покупаю в промышленных масштабах, потому что очень быстро скапливается осадок в чайнике последнее время. Так что каждые несколько дней кипячу в нем ложку кислоты. Пачечка в 50 грамм - 23 евроцента (4 грн)
 Несъедобное, но важное ) Туалетная бумага - трехслойная, - 2.22 евро (39.5 грн) упаковка из 24 штук. Сравните с ценой такой бумаги в Украине и прозрейте! И это еще не самая дешевая бумага. Сверху на бумаге - слева салфетки для мытья окон - суперудобные, вытирают окна до блеска, принцип как с газетой, только впитываемость лучше. 2.3 евро (40.80 грн) за два рулона. Справа - кухонные бумажные полотенца, 1.38 евро (24.5 грн) за два рулона.
 Вот такие у нас цены. Надеюсь, что было интересно :)

Так от. Про боснійський приклад, або чому я скептично ставлюся до результатів перемовин. Мало хто за межами Боснії це знає та про це говорить, але злам у ході боснійської війни стався не тоді, коли на неї нарешті звернуло увагу НАТО, а тоді, коли боснійська армія зміцніла настільки, що почала по всіх фронтах гнати сербську в три шиї.
По суті боснійська війна може бути поділена на два періоди: 92-93 роки та 94-95 роки,як у фінансовому, так і у воєнному сенсі.
Якщо в перший період для боснійців була повна дупа, люди ледь виживали, армія втрачала населенний пункт за населенним пунктом, зброї та амуніції майже не було, то далі все пішло краще й краще - держава почала отримувати фінанси ззовні, від діаспори та "сочувствующіх" мусульман світу, армія отримувала безліч зброї, але - що найголовне (бо ж ви розумієте, що не кількість зброї виграє бої), в командування армії прийшли професіонали.
Це вже не були напівголодні хлопці у кедах, як в перші роки, вони вже знали, що таке війна, пройшли тренінги та реальні бої.
 Фактично, якщо ми говоримо, що з українською армію за рік відбулася чудесна трансформація, то те, що відбулося з боснійською армією можна назвати "левел - бог", бо на початку війни її, власне, не було. Взагалі.
 Так от, це все передісторія.
І звісно, ви маєте розуміти, що всі ці роки щонайменше кожні три місяці воюючі сторони сідали за стіл переговорів. Домовлялися, шось там ділили, якось там планували припиняти вогонь. А шо? І нічого. Перший рік боснійці ще раділи кожним таким перемовинам, далі просто використовували час перемир"я, щоб, образно кажучи, добряче начистити кулемет (до речі, задоволенно констатую, що між українцями теж вже шириться цей реалістичний підхід до справи).
І от настав такий момент, коли сербське війско втратило всі території, яке зайняло на початку війну, та ще і інші докупи, і тоді товарищі Младич і Караджич, ці балканські захарченко і плотницький, подзвонили Мілошевичу в паніці зі словами: "Президенте, вирішуй шось зі свого боку, бо тут все пішло у п*зду" (соррі, так сказали, шо можу подєлать). Це, до речі, реальна цитата, запис розмови зберігся.
І лише після цього сербська сторона раптом проявила сговорчівость й пішла на результативні перемовини. А до цього вони хотіли не те шо шматок Луганської і Донецької областей, практично половину країни хотіли відтяти.
 Та й те, спитайте будь-кого з боснійців (говорю про всі три народи), чи подобається їм отой устрій, який Дейтонська угода нав"язала країні, і ви не знайдете жодного, хто б відповів ствердно. Тобто мир настав, але умови цього миру не задовольнили нікого. Ну, може хіба шо автора цих угод ))
Тобто, про що я. Про те, що аж поки українська армія не матиме дуже очевидної переваги та не почне давити по всіх фронтах цих тарганів, ніякого стимулу до припинення вогню у ворожої сторони не буде. Це факт.
 Ну, або Хуйло нарешті лусне. Економічно, або, ще б краще, фізично.
Тобто, аж поки вони не відчують, що вони вже у програшній позиції. Поки що я не бачу цього ані по їхній поведінці, ані по риториці. Тому я не вірю, що ці перемовини до чогось призведуть.
Максимум, чого я чекаю від них - звільнення заручників. Що вже буде чудовим результатом. Але все одно - Порох реальний чувак, тому що "гра нервів" в данному випадку дуже важлива, і він її виграє.
І тільки після сьогоднішньої ночі я почала розуміти, яким реальним чуваком був Президент Боснії Алія Ізетбегович, цей маленький дідуган, який абсолютно спокійно тримався на перемовах з двома четницькими орками та на дипломатичному полі виборов для своєї маленької і невідомої країни моральну перевагу.

(напис на фото - вислів Алії Ізетбеговича: "Присягаємося Великим Богом, що рабами не будемо!")

Цікавий збіг - після обох Майданів в країні з"явилися дві персони, які являли собою "глас народу" для лохуватого електорату. Жодного змістового навантаження вони при цьому не несли.
Минулого разу це була баба Параска, цього разу - сотник Парасюк. Наче навмисне підбирали :)
Бабу Параску нібито теж у депутати намагалися втулити, нє?
А ще цікаво, що якийсь час здавалося, що цю роль "парня від сохи" гратиме козак Гаврилюк, але він на своє щастя виявився для цієї ролі недостатньо красномовним. Тепер виконує прямі обов"язки "слуги народу" - читає Конституцію (цікаво, а Володічька її читав?) та зустрічається з виборцями (цікаво, а шо думають про Володічьку виборці на його окрузі?). І цілком справляє набагато приємніше враження, не намагаючись перестрибнути власну голову.
 І до речі, теж воював! І до речі, заслужив свою відомість не гарячою промовою, а реальними діями і тим, як вів себе перед лицем ворога, та ще й тоді, коли не знав, що це побачать мільйони. І до речі, його було видно на Майдані ще ДО того, як він став знаменитим.

Короче, не все те золото, що блищить.

Про мови країн колишньої Югославії

Про мови екс-Югославії. Сьогодні два рази довелося вести досить дивні бесіди щодо мов в країнах екс-Ю, причому співбесідники чомусь чіплялися за паралелі з ситуацією в Україні, хоча б я особисто мовну ситуацію в Україні зразковою або типовою не назвала, тож нічого б з нею не порівнювала.
Тому вирішила написати пост, щоб не давати відповідь кожному окремо. Ну, і може комусь ще буде цікаво.
Хочу одразу попередити, що я не лінгвіст, а тому це буде погляд на мови не з лінгвістичної точки зору, а скоріш з історичної, бо "яжевсьотакіісторик". Поганенький, одногрупники не дадуть збрехати, але якщо рідна Могилянка мене чомусь і навчила, то це аналізувати події та факті та дедуктивно міркувати.
Отже, не знаю, з якого боку підступитися до такої обширної теми, але спробую.
Всім відомо, що всі слов"янські мови походять від одної прамови - праслов"янської, тому якщо почати сильно глибоко копати, то можна договоритися до того, що всі ці мови - це діалекти праслов"янської мови. Але ми не дурні, тому такого говорити не будемо, добре?
Як і не будемо багато зупинятися на тому, що мова - це одна з ознак державності, а отже, у абсолютної більшості держав в світі є своя мова або ж якийсь домінуючий діалект (за винятком хіба що колоній, та й то не всіх, а дуже забитих).
 Отже, щодо мов в екс-Югославії. Як виявилося сьогодні, деякі (а може навіть більшість) українців вважає, що на цих територіях існує одна мова (назвемо її сербсько-хорватська, бо так, власне, її й називали мої співбесідники), а сучасні незалежні країни, які виникли на руїнах Югославії, створили собі окремі мови на основі цієї спільної мови. Ця теза в корні неправильна, і зараз я поясню чому.
По-перше, сучасному хорвату та сербу набагато краще порозумітися, ніж представникам одної та іншої національності, скажімо, 200 років тому. Якщо подивитися на зразки писемності цих народів за минулі століття, можна побачити, що мови відрізняються набагато більше, ніж зараз, а отже, в якийсь момент історії щось призвело до їхнього зближення. До речі, сучасна боснійська мова набагато ближча до боснійської мови, скажімо, 19-го століття, ніж сучасна сербська до сербської того ж часу, і ніжче ви дізнаєтеся, чому.
Справа в тім, що в 19-му столітті сербська і хорватська мова пережили суттєву реформу, про яку я зараз трохи детальніше розповім, але спочатку мушу пояснити, що південнослов"янські мови мають дві суттєві відмінності від східнослов"янських: 1) в кожній з них існує набагато більше діалектів, особливо це стосується хорватської мови, 2) народи жили набагато тісніше та більш взаємопов"язано, ніж у нас, тому сусідні мови не зазнали стількох змін між собою (а також залишилися набагато ближчими до старослов"янської, ніж наші мови). Тому мови залишилися дуже подібними одна до одної, але немає жодних підстав вважати, що це одна мова.
Тим більше, що ще у чотирнадцятому столітті, наприклад, Костянтин Філософ, болгарський письменник, згадує всі ці мови, як окремі: словенську, болгарську, боснійську, сербську, хорватську тощо. Хто ми такі, щоб з ним сперечатися, чи не так? (До речі, його "Повість о письменах" я читала в белградському виданні 1989-го року, тобто у сербської інтелігенції останніх років Югославії, коли держава вже була на порозі розпаду, окреме існування цих мов в минулому не викликало ніякого сумніву). Що, до речі, ще й є свідоцтвом того, що як мінімум у 14-му ст. ці три народи вже були виокремлені та самоідентифіковані (дивно було б вважати, що існують сербська, хорватська та боснійська мови, але не існують народи, що є носіями цих мов, правда?).
Тепер про реформи. Про хорватську реформу я знаю мало, і ліньки зараз лізти шукати, але про реформу сербської мови, вчинену Вуком Караджичем (не плутати з тим Караджичем, що зараз відпочиває в Гаазі), сербським просвітником, в 19-му столітті, знає кожен мешканець екс-Ю, навіть понаїхавший, як ото я.
І тут на сцену виступає боснійська мова, про яку я досі згадувала лише мимохідь.
Справа в тому, що за основу нових модернізованих, або як що хочете - уніфікованих сербської та хорватської мов було взято так званий "штокавский" діалект (названий так по тому, як носіями діалекту вимовляється слово "що", два інші найбільші діалекти - "кайкавський" і "чакавський"). Найбільше поширення цей діалект мав на території Боснії і Герцеговини.

От карта історичного поширення цих діалектів:

Сам Вук Караджич народився в Сербії майже на кордоні з Боснією, тому цілком природньо, що він взяв за основу сучасної сербської мови саме той діалект, який переважав на його батьківщині.
До речі, саме цей пан з одного боку полегшив життя всім понаїхавшим, запровадивши правило "як чуєш так і пишеш", з іншого, викинув з сербської кирилиці літери "ю" та "я" і додав всяких некрасивих зюк, які я досі всі навіть не вивчила, добре, що найбільше тут користуюся латиницею ))) А ще до речі, саме він створив перший словник сербскої мови (початок 19-го ст.), тоді як словник боснійської мови, наприклад, існував ще за часів турок у середині 17-го ст.) (але не будемо мірятися словниками, не для цього пишемо, да?))
Після того у 1850-му році у Відню відбувається конференція сербських, хорватських та словенських просвітників, на якій вони домовляються про спільну літературну мову на основі того ж самого штокавського діалекту та "ієкавичного" говору.
Тут знову доведеться пояснити, що окрім трьох вищеназваних діалектів в екс-Ю є ще три найбільші говора - "ієкавиця", "екавиця" та "ікавиця". Вже відчуваю, що ви почнете кидати в мене капці ))) Шо я можу подєлать, а кому щас лєгко )
Короче, якщо боснієць, наприклад, скаже "лієто", то серб скаже "лето", а хорват з Далмації скаже... "літо" (Руфад дуже веселився, коли зрозумів, що українці говорять ікавицею)))
Так от що, наприклад, пише про цю конференцію місцева вікі (перекладаю): "Віденським літературним договором за основу спільної літературної мови південних слов"ян взято народний говір Боснії і Герцеговини і Дубровника, який характеризується штокавським діалектом і ієкавичним говором".
(Нехай Дубровник вас не збентежує, він на той час не був у складі Хорватії).

Отже, друзі мої, в основі сербсько-хорватської мови лежить саме боснійська, і це офіційно підтверджено міжнародним договором :)
Я б могла про це ще довго писати, але як висновок: мови існували окремо ще в давні часи, в певний період мови було реформовано та наближено одна до одної, після здобуття незалежності цими країнами цілком природно, що деякі з них повертаються або тяжіють до повернення до оригіналу.
Боснійській мові ж нема до чого повертатися, бо вона й є оригіналом сербсько-хорватської мови. Тобто не вона виникла з сербсько-хорватської після незалежності БіГ, як багато хто думає, а зовсім навпаки.
От. Фух, аж пальці заболіли. Цікаво, чи дочитає хтось до кінця? :)