Я думаю, що в контексті теперішніх подій, найбільша шкода, яку заподіяв СРСР українцям, це їхнє бачення війни.
Всі ці фильми, на яких ми виросли. Всі ці сідовласі ветерани з повними грудями орденів, які приходили до нас в школи на дев"яте травня, всі ці пісні, що хапали за серце. "Бери шинель, иди домой..."
Ну, і звісно ж, ці вислови - Священная война, святая победа, воин-освободитель.
Все це з дитинства вбивало нам в голову не тільки хибну картину конкретно Другої Світової війни (яку ми інакше як Велика Вітчизняна не називали, а дехто й досі так називає, наче все, що було до 22 червня 1941-го та після 9-го травня 1945-го нас не стосується), але хибне розуміння війни в принципі.
Для нас вона обсягнута романтикою та обов"язково праведна. Всі, хто на нашому боці - святі ангели, всі, хто на боці ворогів - демони.
Ну, і звісно, тільки безкомпромісні перемоги, поразки - це не для нас.
Всі ці фильми, на яких ми виросли. Всі ці сідовласі ветерани з повними грудями орденів, які приходили до нас в школи на дев"яте травня, всі ці пісні, що хапали за серце. "Бери шинель, иди домой..."
Ну, і звісно ж, ці вислови - Священная война, святая победа, воин-освободитель.
Все це з дитинства вбивало нам в голову не тільки хибну картину конкретно Другої Світової війни (яку ми інакше як Велика Вітчизняна не називали, а дехто й досі так називає, наче все, що було до 22 червня 1941-го та після 9-го травня 1945-го нас не стосується), але хибне розуміння війни в принципі.
Для нас вона обсягнута романтикою та обов"язково праведна. Всі, хто на нашому боці - святі ангели, всі, хто на боці ворогів - демони.
Ну, і звісно, тільки безкомпромісні перемоги, поразки - це не для нас.
І от починається війна. Брудна, підступна, нелогічна, цинічна, кривава, з поразками та втратами - війна як війна.
А ми її не хочемо прийняти. Як же ж так - герої понапивалися. А там - побилися. А там може й вбили когось випадково. А тут - відступили. А там - втратили.
І починається паніка. Бо картинка війни ламається, а більшість ще досі намагається втиснути своє романтичне уявлення про війну в реальність. А воно не втискується.
У нас народ взагалі до патетичності і пафосу схильний, а тим більше зараз, коли багатьом здається, що вони всередині якогось героїчного фільму про війну. О жах, Бірюков назвав солдат "толпенью", як він може, "вонижгерої"!
Скажу вам по секрету - завтра певна частина цих героїв почне з ноги двері в ресторанах відкривати і качати права на абсолютно мирних вулицях. І їх будуть саджати за грати, да. Це теж буде. Бо це - звичайні люди, яких до того ж ще добряче потріпала війна. І вони залишуться звичайними людьми. І найгірше, що можна буде для них зробити - це носитися з ними, як курка з яйцем. От тоді вони з війни точно ніколи не повернуться. Ментально. Так і залишаться солдатами, і будуть собі вигадувати війну у мирний час.
А ми її не хочемо прийняти. Як же ж так - герої понапивалися. А там - побилися. А там може й вбили когось випадково. А тут - відступили. А там - втратили.
І починається паніка. Бо картинка війни ламається, а більшість ще досі намагається втиснути своє романтичне уявлення про війну в реальність. А воно не втискується.
У нас народ взагалі до патетичності і пафосу схильний, а тим більше зараз, коли багатьом здається, що вони всередині якогось героїчного фільму про війну. О жах, Бірюков назвав солдат "толпенью", як він може, "вонижгерої"!
Скажу вам по секрету - завтра певна частина цих героїв почне з ноги двері в ресторанах відкривати і качати права на абсолютно мирних вулицях. І їх будуть саджати за грати, да. Це теж буде. Бо це - звичайні люди, яких до того ж ще добряче потріпала війна. І вони залишуться звичайними людьми. І найгірше, що можна буде для них зробити - це носитися з ними, як курка з яйцем. От тоді вони з війни точно ніколи не повернуться. Ментально. Так і залишаться солдатами, і будуть собі вигадувати війну у мирний час.
Короче, до чого я. Що треба забути абсолютно все, що колись читали чи дивилися про війну, бо це брехня. Літературний вимисел. Пропаганда. Називайте як хочете. Але - не війна, і тим більше - не наша, теперішня, тут і зараз.
No comments:
Post a Comment