дурналістика

Пам'ятаєте, як у голівудських фільмах зображають журналістів?
"вічно не в тему, вічно нашкодять".
В тому ж Міцному горішці хоча б, пам'ятаєте, як вони пішли додому до Джона Маклейна та дали дитині поговорити з батьками. І терористи таким чином дізналися, хто дружина Макклейна, і короче всьо заверте...
Я раніше дивилася такі фильми и думала - шо за фігня, чого у них такі тупі журналісти і не розуміють, якої шкоди завдають своїми діями нібито "заради правди"? Думала, що це такий літературний прийом, як наприклад, коли жінка в стресовій ситуації починає себе вести як дурепа.
Тепер вірю, що це правда. Коли бачу наших журналістів, які заради "своєї правди" дуже і дуже шкодять справі.
Я вже писала неодноразово, що у нас дуже багато інформації витікає, в жодній війні такого нема. Та шо там у війні, в мирі такого нема. В Штатах є таке поняття "classified" - і всьо, інфа засекречена, і дзусь.
А у нас розтеревенять все, що дізналися, одразу як дізналися (часто і без перевірки данних, а нашо, да?) - жодного сумніву або малесенької думочки - чи не нашкодив я оце зараз комусь?
Я Руфада якось спитала, як він оцінює відступ з Дебальцеве, чи це велика поразка для нашої армії (бо ж дехто капслочить про це вже декілька тижнів так, наче то наше Ватерлоо).
Руфад сказав - ні, поразка прикра, але невелика. І найгіршим наслідком може бути - падіння морального духу воїнів.
І тут я згадала всі істерики, все те, шо писалося і казалося після цього відступу. Прочитала оце про те, що "небєзісвєстная" Настя там фотосесії з трунами клєпала в Артемівську. Можете собі уявити, як такі репортажики впливають на моральний дух солдат? А наші істерики? А оці розборки "був котел-не було котлу"? У Фейсбучику, блін! 
І подумала, що у воєнний час журналістів треба тримати як собак на ціпку. Вигулювати час від часу, але багато волі не давати. Бо я вже не знаю, якими мотивами вони керуються, але явно бажання журналістських сенсацій та ексклюзивів в них затьмарює здоровий глузд та порядність.
А скільки було таких випадків, коли інфа розійшлася, але виявилася фейковою або просто неправдивою? Я розумію ще, коли баби-пліткарки таке роблять, але коли ті, хто себе називає журналістом, ширять неперевірену інфу тільки заради того, щоб першим про неї сповістити? 
Я знаю, що у мене є френди-журналісти, і вони напевно зі мною не погодяться, але те, що відбувається з журналістикою у нас в країні - це якийсь страшенний жах. Гуляй-поле. І ГромадськеТВ, як банда анархістів, на чолі всього цього безпрєдєла.
І це ж наче має бути інтелектуальна еліта, яка б найкраще мала розуміти, що в країні війна, а тому жити як хочеться і робити що хочеться - неможна. І професійними амбіціями теж треба трохи поступатися, ну просто тому що війна - це інша реальність, тому й поведінка має їй відповідати. 
Тим більше, що є дуже багато тем цивільного характеру, за які можна було б взятися, але ж ні - всіх як мух на солодке потягнуло звітувати про війну. При цьому жодного з цих людей навіть з натяжкою не можна назвати воєнними журналістами, а тим паче - аналітиками. 
А у нас в принципі журналісти не розуміють, що репортаж - це тупа передача фактів, а не ваша аналітика щодо того, хто винен і як треба було зробити. Ти генерал? У армії далі прапорщика дослужився? Ні? Ну от сиди собі і пиши про посівну. Тем в країні - безліч.
За це я ще додатно поважаю Дмитра Гнапа, який реально дотримується британського гасла keep calm and carry on та продовжує займатися тим, чим займався раніше, а не лізе у військові експерти.