Може не на часі в ці останні вже хвилини очікування ефемерного перемир"я, але шось згадалося в тему, як Руфад розповідав, як у них настало перемир"я з хорватами.
Вони ж спочатку й з хорватами добряче билися, так що тут реально воювали "всі проти всіх". Щоправда, з хорватами це були скоріш локальні конфлікти (сукобляваня бггг), а з сербами на набагато більшій території та більш масштабно.
І ще одна різниця їхнього конфлікту з хорватами, що коли перемир"я було підписане на найвищому рівні (між Туджманом і Ізетбеговичем), воно свято виконувалося всіма сторонами. З сербами так не могло бути. Ну бо братушки, самі розумієте.
Так от, коли між хорватами та боснійцями було підписане та оголошене перемир"я, то буквально за одну ніч бійці з обох боків не просто припинили воювати, вони одразу почали ходити один до одного на каву у бліндажі та взагалі дружити, наче нічого й не було.
Таке враження, що вони взагалі не розуміли, чого оце побилися. Ну бо начальники сказали, шо так треба. Коли сказали - всьо, більше не треба, вони собі й припинили :)
От як буває, коли воюють цивілізовані народи.
Шкода, що нам з противником так не пощастило.
П.С. Захотілося ще додати, що цивілізоваі народи взагалі не воюють, але рука не підіймається, бо напевне немає народа в світі, який не воює.